Кіцманчани знають, що наші захисники потребують уваги і підтримки
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 5-12-2017, 17:25
Переглядів: 5
Вже четвертий рік триває війна на Сході, люди знесилені і втомлені всіма проблемами та бідами, які принесла ця ситуація. Тому на тлі тривожних подій у державі неможливо не захоплюватися сім’ями, чиї сини, чоловіки, брати ідуть захищати кордони батьківщини, і невтомними небайдужими громадянами, які займаються доброчинністю, збором і доставкою допомоги на передову. Саме такою є сім’я Віталія та Надії Ковальчуків з Мамаївців.

Кіцманчани знають, що наші захисники потребують уваги і підтримки

Віталій Ковальчук до отримання повістки жив звичним життям, із дружиною Надією виховував донечку й сина. В армії не служив, але закінчив військову кафедру при ЧНУ ім.Ю.Федьковича. Тож коли прийшла повістка — не вагався, пішов захищати батьківщину.
«Чоловік був призваний Збройними Силами до війська 8 червня 2015 року. Спочатку його направили на навчання в Академію Сухопутних Військ імені Петра Сагайдачного у Львові, а після цього — в 14-ту ОМБР (м.Володимир-Волинський). Був командиром батареї самохідних артилерійських установок», — розповідає дружина АТОвця Надія.
На передовій В.Ковальчук перебував протягом 9 місяців, з серпня 2015 по квітень 2016 року, служив під Маріуполем і Мар’їнкою (Донецька область). Після цього був демобілізований.

 

Кіцманчани знають, що наші захисники потребують уваги і підтримки

Сім'я непокоїлась, адже військові несли службу в небезпечному районі, де практично щодня велися бойові дії. І хоч Віталій старався не хвилювати дружину розповідями про страшні реалії війни, вона щодня молилася за його благополучне повернення та за всіх захисників. Аби підтримати чоловіка та його бойових побратимів, постійно відправляла посилки з дому з необхідними речами і продуктами, разом з якими щоразу передавались любов і сердечне тепло.

Як пригадує пані Надія, проблем із доставкою посилок на передову не було. Допомогу на Схід вдавалось відправляти «Новою поштою» безперешкодно — адресно, без посередників, на конкретне прізвище. «Та найперше хлопці потребували уваги. Що б не приходило в посилці, на вагу золота була саме увага, те, що про них не забули... Не можу грішити, держава формою і продуктами харчування їх забезпечувала, ми відправляли лише додатковий одяг, ліки, часник як протизастудний народний засіб, чорний чай та каву, солодощі, приправи, засоби гігієни тощо», — каже дружина АТОвця.
На запитання, що спонукало їх сім’ю долучитися до збору допомоги бійцям, жінка пригадує: «Коли чоловік повернувся додому, а на Сході залишилося багато його бойових побратимів, з якими пліч-о-пліч він пройшов усі жахіття війни, то постійно тривожився і переймався за них. Підтримував зв’язки з товаришами, та й сам, пройшовши цей шлях, добре знав, чим може допомогти. Це спонукало нас почати збирати і відправляти допомогу на Схід. І ми спробували через Інтернет-ресурси попросити допомоги спочатку в друзів та знайомих. Створили спеціальну групу «РАЗОМ» у Фейсбуці і там писали про те, хто ми, чим займаємося, що потрібно військовим і куди можна приносити допомогу. Так вдалося зібрати перші посилки в зону АТО — гостинці, ліки, засоби гігієни, шкарпетки та інше. Нічого зайвого, тільки найнеобхідніше. Також вони потребували розхідних матеріалів для ремонту військової техніки — які не виділяє держава, або коли через паперову тяганину це займало надто багато часу», — пригадує моя співрозмовниця.
Згодом небайдужих громадян, які долучались чим могли до підтримки військових, побільшало. Ковальчуки зізнаються: їхня ініціативність, небайдужість, організаторська робота — лише частина успіху, найбільша заслуга в цьому людей, які передають все необхідне, щоразу знаходячи ресурси і можливості. Так сім’я познайомилась і з волонтерами з Чернівців, з якими тепер тісно співпрацює.
Завжди активно відгукуються і надають допомогу керівництво ТОВ «Мак-Авто», де Віталій працює, фірма XADO (неодноразово надавала масло для заправки бензопил, якими військові заготовляли дрова для обігріву та приготування їжі, а також самі бензопили та мастила для авто), Інтернет-провайдер «Гольфстрім». Окремо хочеться сказати про власницю ГРК «Стара Баня» кіцманчанку Оксану Ульріх, яка із Австрії постійно надає колосальну допомогу не тільки військовим, але всім потребуючим жителям району. Вдячна сім’я Ковальчуків також учням та вчителям Кіцманського ЗНЗ, усім друзям, родичам, небайдужим жителям району, емігрантам з Італії, США, Швейцарії, які також підтримують, чим можуть, українську армію.
«Займаємося збором допомоги вже близько року і пересвідчилися, що це дуже важка справа, адже байдужість і недовіра людей все зростають, вони вже втомилися від цього всього…, — каже пані Надія. — І хоч бригада, де служив Віталій, повернулась у пункт постійної дислокації, та допомагати є кому — іншим бійцям, військовим у госпіталях, АТОвцям, які потребують підтримки після повернення додому, переселенцям».
В.Ковальчука та інших учасників АТО запрошують на зустрічі зі школярами Кіцманщини з нагоди різних державних і патріотичних свят. На одному з таких заходів діти з цікавістю і захопленням розглядали та приміряли справжнє екіпірування вояків: Віталій продемонстрував їм каску, бронежилет, який отримав у подарунок від майора, і цей засіб захисту надійно оберігав його у всіх боях, малюнки, які на передову солдатам відправили школярі з Мелітополя, а він привіз їх додому і зберігає як реліквію. А найбільше дорожить українським прапором, на якому після демобілізації військові побратими залишили йому щирі побажання.
Христина МЕЛЬНИЧУК.
Фото з сімейного архіву
Віталія та Надії КОВАЛЬЧУКІВ.


Джерело http://kitsman.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет