Галина Липовик: ”Чим довше на чужині, тим більше хочеться додому”
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 9-03-2018, 13:03
Переглядів: 53

Галина Липовик: ”Чим довше на чужині, тим більше хочеться додому”

 

Галина Липовик – корінна кіцманка, яка народилася в сім’ї Завершенюків. Закінчивши Кіцманську школу, почала працювати у відділі «Союздрук» Кіцманського вузла зв’язку. Без відриву від виробництва здобула спеціальну освіту у Львівському електротехнікумі зв’язку. Подальший кар’єрний ріст – кадровик Кіцманського райвузла зв’язку, потім – Кіцманського «Укртелекому». Нині волею долі опинилася на заробітках в Америці. Як живеться таким, як вона, за кордоном, Галина Василівна розповідає читачам «Вільного життя».

Галина Липовик: ”Чим довше на чужині, тим більше хочеться додому”


 За кордоном я вже 12 років. Живу в м.Бруклін. Це – один з шести районів Нью-Йорка. Місто багатонаціональне, але більшість – російськомовні жителі. Наприклад, на Брайтон-Біч всі магазини, ресторани, кафе, пекарні тримають вихідці з Одеси. А коли йдеш по Брайтону, то можеш зустріти багато і наших земляків, бо тут є пляж, і влітку майже всі після роботи йдуть сюди відпочити: хто купається, хто сидить на лавочці. Ми тут гуртуємося, буває, співаємо українських пісень. У всіх містах є діаспора українська і українські церкви. Я ходжу до української церкви в Манхетені, яка називається Трьох Святих. Там кожної неділі, а також на всі великі і малі українські свята, є служба Божа. Цій церкві більше 50 років і заснували її перші українці, які прибули до Америки. Ми там, як одна родина. Радіємо за кожного прихожанина, допомагаємо із роботою. В церкві є великий зал у напівпідвальному приміщенні і кухня з усіма зручностями, де ми готуємо на великі свята обіди. Тут в Нью-Йорку всі українці, а особливо українська діаспора, дуже дружні, вболівають за Україну. Ми виходимо на організовані протести під будівлі Російського консульства, Українського представництва в ООН з прапорами та лозунгами, в національному вбранні, і виступаємо, і протестуємо, і вшановуємо загиблих Героїв. До нас виходять представники Українського консульства. Ми спілкуємося, пред’являємо свої пропозиції і вимоги. Це тільки ховаються, як миші по норах, у Російському консульстві і не виходять до нас. На такі акції приходить щонайменше 4-5 тисяч українців від маленького до великого, нас охороняє поліція і перекриває великі вулиці від транспорту. Поліція слідкує, щоб не було провокацій, але ні в що не втручається. Тут до української діаспори дослухаються і поважають її.
Влітку є декілька днів, коли можна поїхати на екскурсію в Білий дім. Враження не описати словами. Сиділа за столом президента, бо під час екскурсії це дозволяється. Навкруги Білого дому багато зелені і квітів, скрізь встановлені камери та охорона, так що за кожним кроком там слідкують, але персонал дуже ввічливий, і розказують, і показують те, що спитаєш. У Білому домі працюють люди різних національностей і кольору шкіри, різного віросповідання. Екскурсія до Білого дому коштує 155 доларів, включаючи проїзд на автобусі.

Галина Липовик: ”Чим довше на чужині, тим більше хочеться додому”

 


У Брукліні я знімаю для проживання одну кімнату 2,5 на 4,5 метри, за яку плачу 550 доларів, проїзд у транспорті обходиться в місяць 125 доларів, телефон з інтернетом — 55 доларів, приблизно 300-350 доларів йде на харчування. А оскільки продукти дорожчають, то стараєшся купувати, де є знижки. А ще треба зубну пасту, мило, шампунь, то обходиться приблизно1200-1300 в місяць, щоб прожити одній людині. Особливо дороге житло. Наприклад, однокімнатна квартира з оплатою за газ і електроенергію вартує до 2000 доларів у місяць. Люди кооперуються і живуть у двохкімнатних квартирах по 2-3 сім’ї.
В Америці найдешевше коштує хліб, який виготовлений із зерна, вирощеного з додаванням міндобрив, — 2 долари за 456-грамову булку. 12 яєць (упаковка) коштують 2,99 доларів, у літній період може бути на пару центів дешевше. Всі натуральні продукти дуже дорогі.
Люди працюють по 10, 12, 14, 16 годин у добу, плюс дорога в один бік займає, щонайменше 1 годину. Я добираюся на роботу по 2,5 години і 10-12 годин працюю, то виходить 15-17,5 годин йде часу. За прибирання 3-поверхового будинку платять 100 доларів. А в цьому будинку є щонайменше 3 ванних кімнати і три туалети, на кожному поверсі є по 3 кімнати і по кабінету чи дитячій кімнаті, плюс кухня і коридор. Скрізь треба прибрати до ідеальної чистоти, бо в будинках встановлені камери і господарі бачать, як ти прибираєш. Якщо їм не сподобається, то кажуть більше не приходити. В мене таких випадків, слава Богу, не було. Тут дуже велика конкуренція всюди на прибираннях. У магазинах, ресторанах, ніде ніхто з тобою не буде панькатися. Не робиш швидко і якісно, тобі покажуть на двері і до побачення. Платять нам мінімальну платню: 8-10 доларів у годину, бо згідно з законом, який прийняли в Америці, мінімальна зарплатня в годину має бути 7,25. Зате якщо ти працюєш у господаря і він бачить твою старанність, то через 2-3 роки може тобі підняти зарплатню на 1-2 долари. Але для цього треба так наробитися, що коли приїжджаєш з роботи, то падаєш, як солома. Взагалі простий працівник може заробити 2000-2500 тисячі в місяць, половину йде на проживання та сплату податків, які складають в середньому 30-35 процентів. Найкраще заробляють лікарі і юристи, але для цього треба вчитися по 10-12 років. Якщо студент не має допомоги від сім’ї, то бере кредит у банку на 30 років, потім віддає ту суму плюс проценти.
Одна година консультації в юриста обходиться 100-150 доларів. Дуже дорогі послуги стоматолога. Наприклад, тільки вирвати зуб, який болить і неможливо лікувати, треба заплатити від 100 до 150 доларів. Частину лікування оплачує медична страховка, решту люди доплачують самі, а якщо не мають зразу повної суми, то їм дають змогу платити частинами. Це все я зазнала на собі, коли вісім років назад важко захворіла на онко. Спасибі добрим людям, які допомогли вижити.

Галина Липовик: ”Чим довше на чужині, тим більше хочеться додому”


Дуже важко привикати до чужини. І чим довше  проживаєш за кордоном, тим більше хочеш додому, до рідної України. Але є обставини, хвороби, які не дозволяють здаватися. Вихідних у мене немає практично. Відпочиваю лиш у великі релігійні свята, коли йду в церкву. Одні з одними українці зустрічаються рідко, бо всі дуже зайняті. Адже коли не працюєш, то не знаєш, за що тут жити. А життя дуже дороге і важке, тож треба працювати, працювати і ще раз працювати. А взагалі Америка прекрасна, хоча дуже жорстка і правильна, бо діють закони.
Галина ЗАВЕРШЕНЮК-ЛИПОВИК,
кіцманчанка. м.Нью-Йорк.


Джерело http://kitsman.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет