РУШНИЧОК НА ДОЛЮ ВИШИВАЛА
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 20-05-2019, 09:20
Переглядів: 88

   Ниточка за ниточкою виплітається на білому полотні наше життя. Є тут і радісні барви, і тривожні, є недоспані ночі, тяжка праця, хвилювання, а є діти, любляча сім’я, велика родина, і більшого щастя не треба.

   Вся любов до життя і рідних людей стелиться рівненькими кольоровими хрестиками на вишивках путильчанки Вікторії Гаврилівни ШИБАЛОВОЇ. Улюблену справу жінка в далекому дитинстві перейняла від матері і несе її в своєму серці та натруджених руках крізь мереживо літ.

  

   «От якби в мене було більше часу для вишивання, - зітхає Вікторія Гаврилівна, - але є безліч справ, яким потрібно дати раду». Навіть, перебуваючи на заслуженому відпочинку, вишивальниця не може повністю присвятити себе улюбленому заняттю. Бо їй належить щаслива роль дружини, матері й бабусі, хорошої господині і порадниці. Та й літа вже не ті, аби швиденько з усім упоратися й надолужити вишивані мрії.

   Перший килим Вікторія Шибалова вишила в першій декретній відпустці. А потім була друга, третя і четверта. Помаленьку зростали діточки, і збільшувалася кількість вишитих рушників. Чоловік іноді дорікав дружині, що вона даремно не спить ночами і псує зір. Та хіба можна відмовитися від роботи, яка цілком тебе поглинає і не має відліку?

   Як віддавала заміж доньок, то не одне весілля не обійшлося без маминих вишивок. На кожнім рушничку цвіли на щастя квіти. У кожен із них Вікторія Гаврилівна вкладала частинку своєї душі та просила у Господа для дітей доброї долі. І понині вони свято бережуть мамині рушники, як символ ніжності, тепла і домашнього затишку.

   А жінка знову бралася за голку і виводила такі ж узори, щоб мати аналогічний виріб у своїй колекції. Візерунки часто переймає з давніх сорочок та килимів, а також із картинок та вирізок. І щойно натрапить на якусь новинку, то так і хоче відразу перенести її на полотно.

   Правда, тепер жінка так допізна не засиджується, бо й без господарства не уявляє свого життя, і роки беруть своє, але, тим не менше, улюбленої справи не покидає. Лише цієї зими вишила три рушники, які представила на виставці у четвер з нагоди Дня вишиванки.

По житті – з візерунками і книгами

    Окрім вишивки, життєва стежина Вікторії Гаврилівни нерозривно пов’язана з літературою. 1974 року після закінчення школи молода дівчина пішла працювати бібліотекарем у сусіднє село Селятин, бо ж народилася і зростала у Руській. Потім працювала у Галицівській бібліотеці, а з 1987 року аж до виходу на заслужений відпочинок – у Путильській центральній районній бібліотеці завідуючою відділом комплектування і обробки літератури.

   Зі сторони, здавалось би, не складна робота, але де там? У робочий час про вишивку годі мріяти. Книги потрібно було привезти з обласного центру, звірити всі дані, щоб суми посходились із кількістю. Потім все обробити, пошифрувати, присвоїти кожній книзі номер, впорядкувати каталог із картками і так далі. Одні книги розподіляли на сільські бібліотеки, інші, котрі зносилися чи застаріли, списували. І все треба було задокументувати та прозвітувати в бухгалтерії.

   І ось після такого виснажливого робочого дня Вікторія Гаврилівна приходила додому, швидко поралася по господарству, готувала для сім’ї вечерю. А коли діти лягали спати – бралася за голку і яскраві клубки ниток. Пізніми зимовими вечорами у пам’яті зринали казкові дитячі спогади. Ось мама сидить на лаві біля печі і виводить на полотні узори. Та такі гарні і водночас складні, що Вікторія так і не навчилася повторювати деякі з них…

   Немає вже на світі батьків, і лише зрідка усміхається родинна хата у Руській, де на великі свята любить збиратися родина. Востаннє усі дванадцять дітей зійшлися сюди у 1990 році, коли відзначали золотий ювілей батька. Такі моменти залишаються в пам’яті на все життя. Бо немає нічого ціннішого у світі за міцну дружну родину, історія якої продовжується і стелиться на канві червоними нитками.

 

Марина ЮРЧЕНКО.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет