КУЛЬТУРА НА СЕЛІ: можливості СБК і запити населення
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 30-05-2019, 11:43
Переглядів: 53

У кожного покоління формуються власні культурні запити та пріоритети. Зміна модних тенденцій у музиці, осучаснення танців накладає відбиток на загальну картину. Однак незмінним осередком на селі, що й досі об’єднує різні покоління, залишається будинок культури.

   Колись тут проводили вечорниці, творчі зустрічі, демонстрували аматорські театральні вистави. Люди охоче проводили вихідні та святкові дні у клубі та з особливою повагою ставилися до тих, хто скрашував концертами їхні будні. Ще кілька десятків років тому сільський будинок культури у Дихтинці був вельми затребуваним культурним осередком, згадує директор СБК Микола Омелянович ГАВРИЛЕНКО. Сьогодні ж відремонтоване просторе приміщення служить населенню рідше. І не тому, що працювати нікому, а тому, що культурні запити молоді радикально змінилися.

   Творчі вечори відпочинку, які з роками переросли у молодіжні дискотеки, не витримують конкуренції з приватними розважальними закладами, що пропонують більш насичену програму. Микола Омелянович розповідає, що згідно законодавства, після 22-ої год. неповнолітні не мають права відпочивати без супроводу дорослих. А парадокс у тому, що у цей час молодь лише починає сходитися. І хоч дискотеки вважаються платними послугами будинку культури, але цього року вдалося заробити лише 400 гривень. Вистачило якраз на три замки для дверей закладу…

   Люди молодого та середнього віку приходять сюди, щоб пограти у більярд та теніс. Це останнєчим із матеріально-технічної бази обновили заклад за кошти з бюджету розвитку сільської громади. Микола Омелянович власними зусиллями організовував ремонти, раціонально використовуючи кожну суму. Але зазначає, що цього замало, щоб повернути авторитет клубів серед молоді. Потрібна державна підтримка на розвиток закладу, оновлення музичної техніки. Тоді з’явиться можливість формувати гуртки за інтересами, привертати молодь до культурно-мистецького життя.

   Однак є категорія людей, які з задоволенням відвідують сільський будинок культури. Бо саме так мають можливість реалізувати творчий потенціал. Це учасники місцевого гурту «Троїсті музики». Скільки десятків років при закладі існує цей гурт, уже ніхто й пам’ятає. Спочатку співали для душі, потім – для односельців. А згодом вийшли на районну, обласну та міжрегіональні сцени. Микола Омелянович став учасником троїстих музик ще в 1987 році, коли почав працювати в СБК. Сам володіє грою на трьох інструментах – барабані, дримбі і телєнці. Назва гурту умовна, бо насправді у складі є шість інструментів – скрипка, цимбали, денцівка, баян, барабан та сопілка. Це щось середнє між гуцульськими троїстими музиками (сопілка, скрипка, цимбали) та українськими (сопілка, бубон, цимбали). Аматори віком від 60 до 80 років не втомлюються грати, запалюючи публіку на різних концертах та фестивалях. Саме на таких ентузіастів треба рівнятися нинішній молоді, з таких брати приклад любові до рідної культури та музики.

   Учасникам часто доводиться самостійно шукати сценічні костюми, грати на власних інструментах та здебільшого самим організовувати поїздки. Однак додає завзяття те, що  глядачі скрізь радо сприймають гуцульську музику і пісню.

   Микола Омелянович розмірковує, що добре було б організувати молоду зміну троїстих музик. Тим паче, що навчати є кому і є кого. Головне, щоб молодь зрозуміла, у чому справді полягають культурні пріоритети та життєві цінності. І що саме їй продовжувати та збагачувати культурну спадщину предків, якою по праву можна гордитися.

   Людмила ФЕДЮК.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет