У ролі мами і вихователя
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 10-03-2017, 10:31
Переглядів: 165

   В Путильському ДНЗ проводили тиждень батьківського самоврядування, тож кожна мама чи тато за бажанням могли побувати в ролі вихователя, а за одне і поспостерігати за поведінкою дітей в садочку.   Такою нагодою не можна було не скористатися. Отже, у ролі вихователя побувала і журналіст «Карпат».

  По-справжньому оцінити важливість професії вихователя можна лише потрудившись на його робочому місці. О 7 год 30 хв вихователі та помічники вихователя – уже на роботі, приймають маленьких вихованців. Деякі малюки плачуть, відриваючись від маминих рук, тож працівники дитсадка стараються будь-як заспокоїти діток. Не так просто впоратися із тридцятьма вихованцями. А у процесі ігор, прийому їжі, підготовки до сну потрібно їх ще чомусь навчити. І це насправді вдається добрим професіоналам.

   Мені довелося проводити заняття, в ході якого  діти мали навчитися розрізняти геометричні фігури. Але, чим я була приємно здивована, малюки віком 3-4 роки вже добре знають що таке трикутник, коло, прямокутник і впевнено називають кольори предметів. Звісно, роблю висновок, що цьому передувала чимала робота вихователя. Наука наукою, а діти хочуть гратися. Їм важко зосереджуватися довго на занятті. Хтось уже ліг на підлогу, інший біжить у туалет, дехто встигає зачепити сусіда. Щоб наука не перетворилася у безконтрольний гамір, потрібне ціле мистецтво і, звісно, авторитет. Мені, хоч і педагогу за освітою, не завжди вдавалося переконати малюків дотримуватися дисципліни.

   Найактивніша моя праця розпочалася, коли довелося збирати дітей на прогулянку. Хоч нас було четверо – вихователь, помічник  і дві мами, та роботи вистачило всім. Хлопчики й дівчатка, як уміли, просили одягнути їм рукавички, комусь зав’язати шапку, комусь – шарф. Одночасно потрібно було приділити увагу мінімум восьми дітям.

Не добре зав’язала, - похнюпилася дівчинка і просить тугіше зав’язати шапочку, а тим часом хлопчик показує, що треба зав’язати шнурки на черевиках. Інший підбігає, щоб застібнути йому куртку. Справді, цілий круговерть! Але з цією процедурою ми впоралися до десяти хвилин і дружно пішли на вулицю.

  Дорогою в деяких дітей порозв’язувалися шнурки. І цей процес, мені здавалося, тривав постійно – зав’язування шнурків, підтягування штанів, поправляння шапочок. А разом із тим були рухливі ігри та веселе проведення часу. На прогулянці ми (батьки) не відпочили, а наче й стомилися. А дітям вже пора поспішати на обід. Знову роздягання, розкладання одягу на місця… Миття рук, коли майже кожному треба приділити увагу – подати мило, вказати де рушничок і ще знайти гарні слова, щоб похвалити чемних діток.

   Тим часом помічник вихователя накрила на стіл. На обід подали червоний борщ, картоплю з котлетою в підливі і чай. І що цікаво, деякі діти навіть не хотіли куштувати котлету, а їли тільки перше. Аби як вмовляли вихователі діток з’їсти всі страви, малюки мають свої вподобання. Та голодним не залишається ніхто. Це можу сказати батькам, які хвилюються за якість харчування. Бо страви смачні, поживні, і порції для малюків достатні.

  Після обіду діти роздягаються, вправно складають одяг нас стільчики і поспішають у спальню. Тим часом вихователі читають казку та переконують вихованців «треба спати, треба спати». Ой, у такій затишній атмосфері (чепурні ліжечка з кольоровою білизною, штори з тематичними малюнками) так і хочеться заснути… Та не всім. 29 дітей – 29 характерів (стільки було того дня малюків у групі, а буває і більше).

   Після цього моя робоча зміна закінчилася. Але отриманих емоцій вистачило надовго. Як висновок скажу, що професія вихователя – одна з найпотрібніших. Хоч батьки по-своєму трудяться задля виховання своїх чад, та основні знання, вміння та навички діти отримують саме в дошкільній установі. І це – частинка дитинства, якої не варто позбавляти дітей через, наприклад, переповненість груп чи неплатоспроможність батьків. Якби наша воля, то і праця вихователя мала би цінитися на державному рівні більше. Можливо, своїм дітям вони навіть не приділяють стільки уваги, як нашим. Це важливо і за це спасибі. 

 

PSЧи захотілося після такої практики змінити професію? Мабуть, ні. Але після півдня роботи в дитсадку більше не взуваю дитині черевики зі шнурками, не вдягаю штани на ґудзиках і шапку без зав’язочок. Так комфортніше і моєму малюку, і людям, які працюють з дітьми. А ще маю тверде переконання, що в дитсадку дитині добре. Тож спокійно працюю, поки моє маля - у надійних руках.

Любов МАРШАВКА.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет