На устах - посмішка, а в тілі - десятки осколків
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 11-05-2017, 11:43
Переглядів: 152

   Чи сказав би хтось, що за два роки після тяжкого поранення в зоні АТО сергіївчанина Іллю Михайловича ФОКШЕКА можна буде знову побачити за роботою на стрічковій рамі?! Це лише зовні чоловік змінив камуфляжну форму на робочу, а під одягом у тілі й досі затаїлися численні осколки.

   Попри щоденний виснажливий біль Ілля не втрачає оптимізму. Від нього віє такою добротою і світлом, що після розмови всі наші проблеми здаються нічим. А як інакше, розмірковує Ілля, адже життя продовжується, а сім’ї потрібен люблячий чоловік і татко. Щира підтримка дружини та радісні оченята двох діточок – ось що не дозволяє опускати рук.

   7 травня буде два роки, як під Горлівкою Донецької області підступна ворожа міна посікла тіло механіка-водія осколками. Тоді Ілля втратив багато крові, але йому вчасно надали медичну допомогу. Спочатку він потрапив до Дніпропетровського військового госпіталю, згодом - до Харкова, Києва, Чернівців. А коли рани ще були відкритими, знову повернувся на службу і відбув п’ять місяців у Зайцевому.

   Реабілітацію учасник бойових дій не проходив. Не минуло ще й року після травми, як він повернувся на колишнє місце роботи до деревообробного комбінату ДП СЛАП «Карпатський держспецлісгосп». Тут знайшов підтримку у колективі, правда, про пережите на війні не бажає згадувати. Інколи, як хочеться поговорити, зустрічається з бойовими побратимами, бо тільки вони розуміють, через що насправді довелося пройти на сході.

   Ілля Михайлович тиждень працює в денну зміну, а тиждень – у нічну. В такому ритмі промайнуло більше року. Каже, що до болю з часом звик, а за стрічковою рамою взагалі не має часу, щоб думати про минуле. Бонусом на роботі для учасника бойових дій є додаткові 15 днів до основної щорічної відпустки.

   Цікавлюся, чи має Ілля державну підтримку після того, як виконав військовий обов’язок. «Щоб отримати інвалідність третьої групи, я потратив цілий рік, - розповідає мій співрозмовник. – І щороку цей статус треба буде підтверджувати. Крім цього отримую соціальну допомогу з управління соцзахисту, допомогу, що належить учаснику бойових дій, та маю пільги на дрова й електроенергію. А мої дітки безкоштовно харчуються у садку та школі».

   Звичайно, державної допомоги на прожиття не вистачає, тому Ілля Михайлович  повернувся на роботу. Але це краще, ніж взагалі нічого. Та не встигла я порадіти за сильного духом українського захисника, як він, посміхаючись, продовжив: «Та про мене не забувають ні у військкоматі, ні у військовій частині. Перші телефонують і пропонують йти на навчання, щоб поповнити лави запасу, а інші – підписати контракт»…

   Про фізичний стан здоров’я чоловіка добре знають, бо 7-8 місяців на рік він змушений лікуватися у Чернівецькому військовому шпиталі. До того ж, не так давно йому виймали осколок із коліна, а нині чужорідні предмети дають про себе знати в животі. То як можна пропонувати такі речі?! Хіба не найдорожчим пожертвував Ілля на цій війні?

    Не можу не пригадати і той факт, коли Відзнаку Президента України Іллі Фокшеку прислали Новою поштою. Тоді він за посилку заплатив 50 гривень із власної кишені. А через кілька місяців у нього забрали цю нагороду і про людське око вручили в школі від імені військового представника. Який пошанівок! Хіба не можна було заплатити за пересилку? Справа тут не в сумі, попри 50 гривень ніхто не збідніє, але шокує сам факт.

   У районі не залишилося жодного ветерана Великої Вітчизняної війни. Та, на жаль, їм на зміну прийшли учасники АТО: хтось звикає жити із болем, а хтось продовжує боронити країну від ворога. У будь-якому разі про цих людей, про цих Героїв нового часу, забувати не можна. І держава повинна дбати про них, як годиться, у першу чергу. Бо не тільки на 9 травня, а й щоднини в Україні довіку лунатиме «Слава Україні! – Героям Слава!».

 

   Ілля Фокшек щиро вдячний за моральну та матеріальну допомогу батькам, сім’ї, родині, знайомим, друзям, односельчанам, волонтерам та всім небайдужим людям. Спасибі за вашу підтримку і розраду. Нехай Господь оберігає вас і ваші родини від усього лихого. Миру нам усім, терпіння, витримки та Господнього благословення.

 

Марина ЮРЧЕНКО.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет