Мінус іще один державний об’єкт?
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 12-03-2018, 11:47
Переглядів: 46

Редакція районного радіомовлення припиняє діяльність та готується до ліквідації

 

  Долю цього комунального об’єкта вже майже вирішили на комісії районної ради з питань комунальної власності, освіти, медицини та молодіжної політики. Залишається чекати рішення сесії районної ради. «Припинити діяльність редакції Путильського районного радіомовлення, об’єкта спільної власності територіальних громад сіл, селища району шляхом ліквідації як юридичної особи», - записали у проекті рішення.

   З осені минулого року радіопередач із позивними «Говорить Путила» ніхто не чує, бо, як пояснює завідуюча редакцією районного радіомовлення Марія Ліска, на студії вийшло з ладу обладнання. Відтоді зверталися із проханням про виділення коштів до районної ради та райдержадміністрації. Та потрібні 17 тисяч гривень так і не виділили. Доки влада вирішувала питання з коштами, працівники редакції районного радіомовлення (завідуюча та диктор) перебували у відпустках за власний рахунок. Як вихід, комісія райдержадміністрації з питань оптимізації рекомендувала районній раді ліквідувати цей комунальний об’єкт.

    «Судний день» для районного радіомовлення мусив настати. Адже з року в рік держава все менше приділяла уваги діяльності проводового мовлення. Візьмемо навіть той факт, що радіолінії в горах роками не оновлюють і не ремонтують (приватизованому підприємству «Укртелеком» це не вигідно). Тож на сьогодні в районі реально діють лише біля 400 радіоточок. Хоча офіційно їх налічується 1512. Радіо працює тільки в Путилі, Сергіях та Киселицях.

   Сьогодні спостерігаємо ситуацію, коли інформаційну  сферу діяльності держава також перекладає на плечі громад або й відпускає у «вільне плавання». Якщо на місцевому рівні немає фінансової спроможності або й бажання утримувати такі структури, то їх просто не буде.  Найбільш дієвим методом інформування стає служба ОБС «одна баба сказала»,  вона справді працює безкоштовно, але аж ніяк не на користь держави.

Дотягнутися б до альтернативи…

   Віддавна йде мова про те, що альтернативою проводовому мало би стати радіо FМ. Голова районної ради Микола Шевчук із приводу роботи радіомовлення коментує:

  - Райдержадміністрація не виділяє кошти на радіомовлення, хоч фінансування передбачене згідно з Програмою інформаційного розвитку. Тож працювати немає як, оскільки  апаратура на студії застаріла і не робоча. Надалі ми плануємо, щоб було безпроводове радіо. Шукаємо можливості отримати ліцензію на FМ-мовлення. Ще минулого року зверталися із відповідним зверненням до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

   До речі, на лист із запитом про наявність вільних радіочастот на території Путильського району районна рада отримала відповідь у серпні минулого року: «В резерві Національної ради вільних радіочастот на території Путильського району на даний час немає. Однак, участь у проекті «Радіо громад» передбачає організацію малопотужного мовлення. Організація як малопотужного мовлення, так і мовлення на більш потужному обладнанні потребує в першу чергу замовлення прорахунку радіочастоти за такою процедурою. Створення нових каналів радіомовлення та розбудова діючих радіомереж відбувається на підставі замовлення Національної ради розробки висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України, яке здійснюється за результатами розгляду звернення телерадіоорганізації, що має на меті створення нового каналу».

  Тут постає запитання: якщо радіоорганізацію як таку ліквідують, то хто займатиметься процедурою створення радіо FМ? Та  проблеми в цьому районна влада не вбачає. 

  Голова Путильської райдержадміністрації Микола Савчук пояснює державну позицію так:

  - Проблема роботи районного радіомовлення не полягає у лише у коштах на обладнання.  Тепер недоцільно утримувати структуру, яка працює для обмеженої аудиторії слухачів. Моє завдання як голови райдержадміністрації – ефективно використовувати бюджетні кошти. Як розпорядник коштів маю відповідати чи платити за ту роботу, яка не виконується. Тобто якщо через технічні причини радіопередачі не виходять, то й зарплатню працівникам нема за що платити. Державна позиція проста – вивчити питання організації FМ-радіо. Про це я спілкувався з депутатом обласної ради Любов’ю Годнюк. Якщо є небагато слухачів дротового радіо - біля 400, то навіщо говорити в стіну, витрачати на це кошти?  В адміністрації є функції забезпечення інформування населення. Ми для цього використовуємо різні засоби – друковані ЗМІ, сайти, телебачення, друкований орган «Путильщина», який ми заснували і над ним працюємо. Якщо б радіомовлення було по кишені, то і його редакція мала би працювати краще.  Повинен бути зворотній зв'язок, прямі ефіри, живе спілкування.  Це мало би стимулювати до розвитку. Справді, районне радіомовлення можна було би не ліквідовувати, а реформувати, зробити продуктивнішим. Та це питання недешеве і це не є той наріжний камінь, без якого не обійтися.

   А як у сусідів на Вижниччині?

  Щоб провести деякі паралелі, ми поспілкувалися з вижницькими колегами-журналістами.  Чималим досвідом і знаннями поділився з приводу роботи Вижницької редакції районного радіомовлення її директор Микола Георгійович Огродюк. У 80-х роках він працював на студії Путильського радіомовлення. Тож знає про колишні державні пріоритети і нинішні. Ми запитали в Миколи Георгійовича, як працює районне радіомовлення на Вижниччині і про шанси переходу на FМ-мовлення.

   - У нас також засновником комунального підприємства є районна рада. У штаті редакції – директор та бухгалтер, отримуємо по півокладу зарплатні. Де-юре є півставки кореспондента, але протягом восьми років ніхто не давав грошей на цю посаду. Підприємство зареєстроване як неприбуткове, тож не має права заробляти гроші на заробітну плату. Але я заробляю на оплату послуг «Укртелекому», канцтовари, ремонт техніки. За рік на оголошеннях і привітаннях отримуємо дохід від 12 до 16 тисяч гривень (біля півтора тисячі у місяць). На діяльність редакції цього року районна рада виділила 100 тисяч гривень.  Із обладнання, з яким працюю – це лише диктофон і комп’ютер. Опрацьовую записи за допомогою комп’ютерної програми, монтую передачі і відправляю електронним файлом в «Укртелеком». На пошту навіть не ходжу. Є гарна співпраця із досвідченими працівниками «Укртелекому», за що їм дуже вдячний. В області у нас найвищий показник кількості радіоточок. Офіційно їх налічується 2710.

  Щодо переходу на FМ-мовлення йде мова вже другий рік? – продовжує розмову М. Г. Огродюк. - Та справа в тому, що, наприклад, у Заставнівському районі підготували пакет документів на прорахунок частоти і уже шостий рік, як нічого не зрушило з місця. У Хотині минулого року зібрали документи на ФМ, та віз і нині там. Я цікавився станом справ у колег на Тернопільщині, вони кажуть, що треба починати з коштів.  Те, що пропонує Нацрада щодо малопотужних передавачів, у гірській місцевості, як у нас, та тим більше в Путилі, неможливе через особливості рельєфу.  Для роботи радіо-ФМ потрібна дуже дорога апаратура. Щоб запустити ФМ-радіостанцію, треба мінімум 5 мільйонів гривень. Можна сподіватися, що якийсь олігарх захоче мати своє радіо. Але хто витрачатиме на маленький район такі кошти?  Суспільне мовлення діє винятково для того, щоб надавати інформацію людям, воно не може бути прибутковим.

   Микола Георгійович розповідає і про часи розквіту радіомовлення:

  - Я починав свій трудовий шлях на Путильщині в 1978 році, працював фотокореспондентом редакції газети «Радянські Карпати». У 1981-1982 роках, сумісно із журналістською роботою в газеті, вів передачі районного радіомовлення. Тоді партійне керівництво було зацікавлене, щоб усі рішення партії доносилися до людей. Також вітали людей з ювілеями, святами. Передачі виходили в ефір три рази на тиждень по 15 хвилин о пів сьомої ранку. У той час не існувало такої ферми, бригади, організації, де б не було радіо-інформуваня. Важливо, що до цього була активно підключена цивільна оборона. Жодну хату не здавали в експлуатацію без радіоточки – це було вимогою цивільної оборони. Коли я починав працювати на Вижниччині, там було 22 тисячі абонементів радіоточок. Тепер - у десять разів менше.

А як на рівні України?

  Національна рада з питань телебачення та радіомовлення у звіті за  рік зазначала, що «підприємство «Укртелеком» не зацікавлене у сталому функціонуванні мереж проводового мовлення, і тому найдоступніше джерело інформації та надійний засіб сповіщення населення у надзвичайних ситуаціях перебуває у вкрай занедбаному стані». Також Нацрада вбачає причини скорочення дротового мовлення у масових звільненнях працівників ПАТ «Укртелеком», які обслуговували радіолінії, радіовузли та радіоточки, а також у демонтажі радіоліній при ремонті опор ліній електропередач, які вже ніхто не відновлює

  Знищення мережі радіоточок – це удар по національній безпеці у час війни, а також «підніжка» майбутньому Суспільному мовнику. Тому не варто чекати на проактивні дії приватної компанії, яка стратегічним підприємством фіксованого зв’язку керує, виходячи з суто бізнесових міркувань. Натомість, вирішувати проблему треба на державному рівні: із залученням представників РНБО, органів виконавчої влади та Національної суспільної телерадіокомпанії України.- пише Detectoredia.

 

  Маємо те, що маємо. Розуміємо, що через умови, що склалися, іще один об’єкт Путильщини завершить свою історію на вузькій стежці економії державних коштів. Так ідемо до Європи – капіталістичним шляхом…

Любов МАРШАВКА.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет