Рафтинг на Черемоші: 29 кілометрів за півдня
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 6-07-2018, 10:42
Переглядів: 5

   Відпочивати у Карпатах можна цілий рік, але влітку цей відпочинок по-особливому різноманітний. Адже зелені гори дарують приємну прохолоду мандрівникам, пам’ятки природи вражають та захоплюють своєю величчю, а швидкоплинний Черемош підкорює бурхливими хвилями. Саме він є найпопулярнішим водним маршрутом для любителів сплавів. І цього року сезон рафтингу вже розпочався.

   Звичайно, такий вид відпочинку екстремальний та по-своєму небезпечний. Тому кожен рафт супроводжують досвідчені інструктори. Найчастіше туристи користуються послугами професійних команд, що на Буковині. Чим приваблює таку велику кількість людей водний туризм та наскільки він є безпечним – розповів Іван Крикливець, який понад 17 років організовує рафтинг-тури у Карпатах, минулого тижня організовував заплав з 20 рафтів із Усть-Путили.

Старт рафтів – з Усть-Путили

   З самого ранку минулої п’ятниці  в Усть-Путилі біля мосту на Івано-Франківщину вже було гамірно. Ще до дев’ятої години приїхала команда інструкторів на чолі з Іваном Васильовичем. Вони готували 19 рафтів до сплаву, перевіряли наявність всіх необхідних засобів безпеки. Адже кожен особисто відповідає за безпеку екіпажу, хоча з своїми майбутніми клієнтами вони познайомляться безпосередньо перед запливом. Готують базові набори, які знадобляться в дорозі – чай, кава, аптечка, інструменти (якщо, боронь Боже, щось вийде з ладу). Адже попереду – шлях в 29 кілометрів – від Усть-Путили до Тюдева. Попередньо планують дві півгодинні зупинки, де туристи зможуть відпочити, помилуватися природою, поспілкуватися. Адже часто учасники екіпажів знайомляться між собою також на місці. У попередньо складених списках є як українці, так і гості з-за кордону.

У дощову погоду пливти легше

   Іван Васильович знає, що може покладатися на своїх колег, але все-таки ще раз оглядає кожну шлюпку особисто. На Путильщині вони бувають часто, проте кожен раз перевіряють береги (де треба, й сміття самі прибирають), щоб вибрати підходяще місце для заходу у воду. Та й чого правду таїти, щоб туристи не побачили засмічених берегів.

- Чому саме Черемош? – питаю його. – Адже у горах є багато річок…

- Бо тут найцікавіший маршрут з екстремальними порогами, складними перекататами, - пояснює інструктор, - до того ж, сама природа, якою туристи можуть милуватися – мальовнича та неповторна. Проблематичніше, коли після повені у воді утворюються пастки з гілляк та різного сміття. Треба намагатися обминати такі місця.

  Коли всі рафти вже були готовими, залишилося тільки прикріпити порядкові номери, почався дощ. Івана Васильовича це зовсім не засмутило, адже каже, що у таку погоду навіть краще. Коли сонце дуже пече, то відповідно люди не можуть одягати костюми і пливуть тільки в захисних жилетах і футболках чи майках. І знаходячись біля води, вони швидко засмагають (щоб не сказати обгорають).

Більшість учасників сплаву – жінки 

   Разом із дощем прибули й автобуси з туристами. Ще до їхнього приїзду Іван Васильович стверджував, що кожного разу кількість жінок переважає. Так і цього разу, близько 60-70% всього контингенту виявилися жінки.

   Частина людей приїхала з гірських баз, де вони відпочивають, іншим фірми організували корпоративний відпочинок, тому гріх було не скористатися такою нагодою. Ще дехто самостійно записувався на рафтинг. Спостерігаючи збоку, я зрозуміла, що найскладніше для кожного інструктора – сформувати свій екіпаж. Довелося з списком по кілька разів перетинати людський натовп, щоб знайти своїх. Звичайно, відсотків десять – це вже постійні клієнти, які не вперше підкорюють Черемош. Вони знають порядок та особливості організації.

   Щодо інших, то наставники мусили терпляче чекати, поки будуть зроблені усі селфі та поправлені зачіски (яких потім ніхто не бачив з-під водонепроникних капюшонів). Хоча людям наголошували, що сплав має розпочатися опівдні, організувати їх було важко. Також із труднощами підбирали костюми відповідних розмірів. У результаті хтось мусив підтягати штани на колінах і носити їх у руках, а хтось не мав права на різкі рухи. Але для людей, які були рішуче налаштовані на відпочинок, ніякі незручності, в тому числі й дощ, не мали значення.

Інструктаж – обов’язкова умова безпечної подорожі

   Та інструктори добре знають особливості примхливої гірської річки, тому кожен зі своїм екіпажем провів інструктаж. Бо ж не серед річки потім пояснювати, що і як. Продемонстрували, як правильно поводитися з веслом, як сідати в рафт, прикріплювати ноги (до речі, ступні ніг – це єдина страховка людей. Якщо рафт перекинеться десь на порозі чи повороті русла, то член екіпажу зможе легко вибратися). Члени команд вчилися реагувати на команди, старалися запам’ятовувати основні правила поводження на воді. Правда, Іван Васильович стверджує, що за 17 років практики у нього рафти не перекидалися. Бо завжди до підготовки чергового сплаву ставляться вкрай уважно. Постійно обновлюють спорядження. Лише за останні 2 роки закупили 11 рафтів (беруть хороші чеські моделі, термін експлуатації яких складає до 12 років). А головне – працює команда інструкторів, які вміють грамотно користуватися усім спорядженням. Вони наголошували учасникам, що кожен жилет чи рятівний шолом – це не просто декоративний костюм, в якому треба фотографуватися, а їхня безпека. Тому перевірили міцність кожного ременя спорядження.

   Коли наставники вже роздали всі вказівки, а кожен підписався, що ознайомлений з ризиками та умовами водного шляху, рафти один за одним почали випливати під мостом. Екіпажі з захватом та ейфорією розпочали свою кількагодинну подорож. Бо тільки через шість годин вони зможуть зняти з себе незручні костюми, випити гарячої кави та поділитися враженнями. А судячи з того, що емоції в людей завирували з самого початку, вражень буде достатньо, як і бажання повернутися сюди наступного року.

   Людмила ФЕДЮК.


Джерело http://putyla.rayon.cv.ua/
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:




Особистий кабінет